Відзначається, згідно з Указом Президента № 945/2006 від 10 листопада 2006 року, щорічно цього дня - в день завершення у 1986 році будівництва саркофагу над четвертим зруйнованим енергоблоком ЧАЕС. Зруйнування 4-го енергоблоку, що сталося в ніч з 25 на 26 квітня 1986 року, стало початком не лише велетенської катастрофи планетарного масштабу (адже тільки радіоактивним цезієм було забруднено три чверті території Європи), але й початком великої життєвої трагедії для багатьох українців – працівників станції, мешканців міст Прип’ять і Чорнобиль, навколишніх сіл та віддалених регіонів. Одразу ж після вибуху, на місце прибули прип’ятські пожежники. Саме вони взяли на себе найбільшу дозу опромінення й не дали полум’ю перекинутися на 3 енергоблок. Ціною власного життя вони запобігли ще більшому лиху. За різними даними, протягом лише одного місяця після Чорнобильської катастрофи від отриманого опромінення загинуло від 30 до 200 пожежників і працівників АЕС. Зупинити активне виверження радіоактивних речовин із зруйнованого реактора вдалося лише в кінці травня 1986 року, мобілізувавши ресурси із всіх республік колишнього Радянського Союзу, та ціною опромінення тисяч ліквідаторів. На початковому етапі зусиль з мінімізації наслідків величезного викиду радіоактивних речовин до робіт залучалися військовослужбовці строкової служби. Пізніше, влітку 1986 і надалі, величезний обсяг робіт виконували залучені військові запасу та вільнонаймані працівники. За неповними даними, через чорнобильський майданчик пройшли понад 600 тисяч осіб. Працювали вахтовим методом – приїздили одні, отримували максимально допустиму дозу радіації й їхали назад. На зміну приїздили інші. Нині з перших ліквідаторів наслідків чорнобильської аварії у живих майже нікого не залишилось. Загальну ж кількість постраждалих внаслідок аварії важко визначити навіть сьогодні. Загалом, за офіційними даними, в Україні постраждалими внаслідок катастрофи на ЧАЕС було визнано понад 3 млн. 300 тис. чоловік.

За матеріалами: http://www.ukrinform.ua/

Виховна година у 8-А класі