Підручники для школи

Комунальний заклад освіти "Середня загальноосвітня школа № 96" Дніпровської міської ради, Новокодацький район, м.Дніпро

 





Історія школи

 

               

 

   Вверх по течії, за високими порогами, на правому березі Дніпра розкинулися Нові Кайдаки - одне з найстаріших козацьких поселень. Плавні підходили майже до самих хат, а весняні води заливали городи, подвір’я і навіть центральну вулицю. Та в шістдесяти роки плавні почали зникати - їх засипали піском і почалося будівництво нового житлового масиву "Петровський", нині - Покровський. Першим почав забудовуватися мікрорайон Червоний Камінь. Чому таку назву дали мікрорайону? Існує версія, мабуть, тому його так назвали, що тут був колись кар’єр, в якому добували дуже гарний червоний мармур. Кар’єра давно немає, його затопили підземні води, утворивши красиве озеро, в якому з весни і до пізньої осені рятуються від спеки люди.

   Першою будівлею на масиві була, як і годиться, котельня, яка ось уже 40 років справно служить жителям мікрорайону. Потім почали зводитися будинки, а разом з ними - і школа. У 1973 році це була найбільша школа Ленінського (нині - Новокодацьког) району, бо розрахована вона на 1700 учнів. № 96 успадкувала від школи, яка знаходилася в Кайдаках на проспекті Свободи.

 

 

   У 1973-1974 н.р. першого вересня разом з учнями поріг нової школи переступили й учителі. І ось уже сороковий рік працюють в школі Руденко Г.В., Федченко Г.І., Кузьменко О.М.

   За ці роки закінчили нашу школу, вузи і повернулися в школу, щоб уже віддавати знання учням Полтвець Т.В., Савченкова А.В., Шевченко М.Є., Моргуль Н.Л.

  З а високи досягнення у навчанні учнів у різні роки вчителям школи були присвоєні високі звання:

   - Відмінника народної освіти СРСР Бутенко Л.О.,

   - Відмінника освіти України – Федченко Г.І., Налівкіной А.П., Бондаренко Г.В., Мороз В.І., Чуприні О.Т., Лаптінковій В.А., Довгуль Н.П., Руденко Г.В., Селезньову П.П., Крижатому Л.Т., Крюченко Є.А., Марадудіну В.В., Тимощук В.В., Ганіченко В.І.

   За заслуги у навчанні та вихованні підростаючого покоління нагороджені:

- Щоголева Т.Г. – орденом «Знак пошани»;

- Чуприна О.Т. – медаллю им. Макаренка;

- Бондаренко Г.В., Моргуль Н.Л. - Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України.

 

   А хто ж вів цей колектив учителів і учнів, націлював на високий результат, на успіх?

   Звичайно, це директор школи.

 

 

   Першим директором школи – новобудови був Хролінський Михайло Самойлович. Це йому довелося зводити школу, комплектувати її меблями, технічними засобами навчання, дидактичними матеріалами, а головне – кадрами. Він зробив усе, щоб 1 вересня 1973 року школа прийняла усі 10 класів і з повним правом назвалася середня загальноосвітня школа  №96.

   Заступником директора були Буслова Т.В. і Федченко Г.І. Заступником директора з позакласної роботи була Гладкова О.В.

   Педколектив продовжував роботу над удосконаленням дидактики уроку в умовах кабінетної системи та активного використання технічних засобів навчання. Запроваджували відео уроки (Будницький О. – вчитель фізики), тле уроки літератури. Апробували бінарні уроки – літератури і музики, образотворчого мистецтва і музики, ритміки і танцю тощо.

Накопичували досвід роботи в класах з поглибленим вивченням математики, музики, фізкультури. Школа стала опорною базою для практичних занять обласного інституту післядипломної освіти вчителів з української та російської мови, математики, музики, фізвиховання, початкових класів. На базі школи був проведений республіканський семінар-практикум з естетичного виховання для організаторів позакласної та позашкільної роботи. 

   Завдяки постійному піклуванню директора школи та ії адміністрації про зростання педагогічної майстерності ті вчителі, які прийшли в школу молодими вчителями, стали висококваліфікованими спеціалістами, здатними навчати не лише учнів, а й очолювати колективи в школах, відділах освіти, вузах.

   Це Поляков В.Г. – закоханий у літературу, люблячий школу і дітей, організовував так свій рок, що до нього діти ходили, як на свято. Сьогодні Віталій Трохимович працює на республіканському телебаченні на студії 1+1.

   Никифоров К.Г. – вчитель історії, чиї уроки завжди відзначалися глибиною наукових знань, умінням знайти з учнями тон і зміст співбесід, підштовхнути до пошуку історичних фактів. Закоханий у гандбол, вів учнівську команду гандболісток до багатьох перемог. Нині викладач одного з коледжів міста.

   Зірка В.В. саме в школі зросла як спеціаліст англійської мови, закінчила аспірантуру при Дніпропетровському університеті, нині доцент кафедри англійської мови.

   Руденко Г.В. завдяки працелюбності, добросовісності стала спеціалістом високої кваліфікації, добрим організатором не тільки учнівського, а й учительського колективу, ставши заступником директора школи у 1982 році.

   Резнк О.В. став у школі кваліфікованим спеціалістом -  вчителем фізики, витримав конкурс на право викладати фізику англійською моою, отримав пропозицію працювати в Ефіопії, де вкладав фізику протягом п’яти років.

   Це їх зусиллями було забезпечено організацію учнівського колективу, обладнано основні навчальні кабінети, спортивний зал, стадіон, організовано стабільну роботу їдальні. Під їх керівництвом був створений творчий педагогічний колектив, розроблені плани перспективного розвитку школи.

 

 

 

   З 1973 року по 1976 директором була Щоголева Тетяна Григорівна. Вона була директором всього три роки, та зробила для школи стільки, що про неї до цього часу згадують як про директора (якщо можна так сказати) з великої літери. Так, Мороз В.І. (працював в школі з 1973 року) згадує: “Тетяна Григорівна - талановитий керівник, зуміла так організувати роботу школи, що до нас приїздили переймати досвід роботи не тільки представники шкіл нашої області й України, а й Росії, Казахстану.

   Вона - чудовий психолог: уміла побачити в учителі потенційно закладені педагогічні здібності, запалити на цікаві справи. Колектив просто “горів”: на базі школи щорічно проводилися педагогічні семінари, Дні директора, завуча, організатора позакласної та позашкільної роботи, організовувалися зустрічі з цікавими людьми”.

   У дні знаменитих дат колектив завжди проводив вечори відпочинку з виїздом на лоно природи. Тетяна Григорівна у такі дні хотіла бачити своїх учителів разом з ім’ями. Це зругтовувало колектив, і ця згуртованість збереглася і через сорок  років.

   Для неї характерною була одна із найважливіших якостей керівника: уміння бачити творчо працюючих учителів, цінити їх, заохочувати морально (нагороджувати почесними грамотами, записувати подяки у трудову книжку, поміщати фотокартки на Дошку пошани району, представляти вчителів до нагородження медалями), запалюючи цим на нові творчі справи.

Разом з тим була надзвичайно вимогливою, але вчителі боялися не вимогливості, а щоб не розчарувати свого директора, адже вона покладала на кожного і на колектив у цілому величезні надії.

   Звичайно, у здійсненні своїх планів вона покладалася і на своїх найближчих помічників: Чуприну ОТ., Федченко Г.І. - заступників директора з навчально-виховної роботи; Глазкову О.В. - організатора позакласної та позашкільної роботи.

   Вчителі працювали разом з адміністрацією над створенням матеріально-технічної бази школи - було створено 22 навчальних кабінети, устатковані дидактичним та роздатковим матеріалом, достатньою кількістю наочності та ТЗН. Тому в умовах кабінетної системи головною метою була реальна якість знань учнів.

   У методичній роботі шукали шляхи підвищення рівня знань учнів, спираючись не тільки на наукові дослідження, а й на передовий педагогічний досвід Шаталова, Сухомлинського, Онищука, що допомагало удосконалювати ефективність уроку, активно створювати свій.

   Висококласними спеціалстами стали Миргородська Є.С. – вчитель біології, Бутенко Л.О. - вчитель математики, Кисельова Л.С. - вчитель математики, Лаптінкова В.А. - вчитель російської мови та літератури, Довгуль Н.П. - вчитель української мови та літератури, Мороз В.І. - вчитель історії, Шейн Є.Д. - вчитель англійської та німецької мов, Селезньов П.П. - вчитель музики; Ганіченко В.І., Дюміна В.С., Козлова С.О., Тимощук В.В. - вчителі початкових класів. Вони створили свій досвід роботи і щедро ділилися ним з молодими спеціалістами.

   Школа, одна з перших у місті, почала поглиблене вивчення окремих предметів. Першовідкривачами стали Бутенко Л.О. (математика), Селезньов П.П. (музика), Крюченко Є.А., Крижатий Л.Т. (фізкультура).

   Педколектив опрацював експериментальні задачі програм МО по створенню комплексних програм з міжпредметних і внутрн іредметних зв’язків, єдності навчання і виховання, створенню класів “вирівнювання” (Тимощук В.В.), вивчення музики за експериментальною програмою ладово сольмізації (Селезньов П.П.). Для здійснення програми був створений кабінет музики, який демонструвався на виставці досягнень народного господарства у Києві, а до Селезньова П.П. приїздили за досвідом колеги з усієї України.

   За цю роботу директор школи Щоголева Т.Г. була нагороджена орденом “Знак пошани”, заступник директора Чуприна О.Т. - медаллю А.С. Макаренка, а ряд вчителів отримали почесні звання Відмінника народної освіти.

 

 

   Глазкова О.В. - директор школи з 1976 по 1982 рік. Вчителям і учням запам’яталася своєю інтелігентністю, умінням не втрачати відчуття міри, не підвищувати голосу навіть у найскладніших ситуаціях. Навіть під час міністерської перевірки, завжди відстоювала професіоналізм своїх вчителів,  їх творчі здібності, уміння працювати на кінцевий результат.

   Багатьом вона запам’яталася, згадує Федченко Г.І., як людина душевна, щиро любляча дітей. Вона уміла знайти в кожній дитині щось хороше і показати це іншим, підносячи дитину у власних очах і в очах її ровесників, однокласників.

   Продовжуючи кращі традиції, які вже склалися, Ольга Василівна започаткувала традицію відзначати знаменні події чи дати вчителів у колективі. Це підносило людину у власних очах і в очах сім’ї, давало змогу відчувати всою значимість для колектива.

   Вона відвідувала класні виховні години не стільки для контролю, скільки для того, щоб клас відчув себе часткою великого учнівського колективу.

   Учасників і переможців “Стартів надій” вона завжди проводжала і зустрічала сама, вітаючи кожного юного спротрсмена, знаходячи найкращі слова похвали і подяки. Не було жодного загальношкільного заходу, на якому б не була присутня Ольга Василівна. За це учні любили її і бачили в ній не тільки директора, а й друга, старшого товариша.

   Чуприна В.М., ставши вчителем історії, багато зусиль докладав до залучення учнів до пошуку наукової, науково-популярної літератури. Тому, мабуть, діти любили його нестандартні уроки, які вимагали не тільки додаткових знань, а й творчої думки.

   Кузьменко О.М. - стала прекрасним учителем хімії. Її переконання, що дітей на уроці треба вести від простого до складного, щоб учням став доступним світ такого нелегкого предмета як хімія. Улюблениця вчительського, а особливо учнівського колективу. Мандрівниця. Об’їздила зі своїми учнями добру половину колишнього Радянського Союзу. Людина енцеклопедичних знань. Немає, здається, питання, на яке у неї немає відповіді.

 

 

   Євтюхов Леонід Арсентійович - директор школи з 1982 р. по 2002 рік. Йому було нелегко завоювати довіру уже сформованого колективу вчителів, у якому налічувалося майже 120 чоловік, і колективу учнів - на 1982 рік у школі було майже 2500 учнів (школа розрахована на 1200 учнів). Він зумів завоювати довіру колективу тим, що не порушив традиції, а сприйняв їх і продовжив. Вчителям школи пам’ятні виїзди на лоно природи в День учителя: рибацька юшка, вечернє багаття, пісні.

   Євтюхов Л.А. багато уваги приділяв спортивним класам, класам з поглибленим вивченням окремих предметів, профільним фізико- математичним класам. Йому і його заступникам Федченко Г.І., Руденко Г.В., Мороз В.І., Кіндич В.О., Моргуль Н.Л., Власкіній І.М. було доручено провести експеримент блочно-семестрової системи навчання, яка, як вияснилось у ході експерименту, мала і позитивні, і негативні сторони. Зусиллями адміністрації та вчителів школи були створені кабінети інформатики та лінгафонний, переобладнані кабінети російської літератури, української мови та літератури, створено методичний кабінет, кабінет початкових класів (Тимощук В.В., Ганіченко В.І., Кіндич В.О.).

     Вчителі української мови та літератури, залучивши в помічники учнів, створили своєрідний музей-Світлицю, де можна побачити і бабусин рушник, і чумацьку ложку, і зразки Петриківського розпису.

   Школа продовжила роботу по збагаченню банку даних про методичні ізюминки вчителів школи, які апробували величезну кількість нестандартних уроків, .

Завдяки системній роботі по наставництву молодих спеціалістів, у школі сформувався стабільний колектив. Молоді спеціалісти стали висококваліфікованими учителями - Моргуль Н.Л., Ковальова Л.П., Шкоп В.Г., Лимар О.М., Мартинюк Л.О., Полтавець Т.В., Крюченко Р.Є., Педіна Л.Д., Єременко Г.П.  

      

 

 

Педколектив школи 1995 р.

 

   Наступність у навчанні теж дала результати - збільшилась кількість відмінників, а серед випускників - кількість медалістів, яка в окремі роки досягала 20. Та головне в тому, що випускники завжди підтверджували знання, отримані у 96 школі.

   Зміцнена спортивна матеріально-технічна база школи дала відчутні результати. Збірні команди школи багаторазово вигравали різні змагання, в тому числі більш 20 разів ставали переможцями Спартакіад шкіл Ленінського району. Команди, підготовлені вчителем-методистом Крюченком Є.А. виграли Всесоюзні дитячі спортивні ігри “Старти надій” у піонерському таборі “Артек”. У 1982 році команда 6-Ж класу (вчитель-методист Крижатий Л.Т.) виграла Всесоюзні “Старти надій”, в яких брали участь 132 класи СРСР, а також цей же клас виграв першість області й України у 1982, 1986 роках. У 1987 році першість України виборола команда під керівицтвом вчителя-методиста Марадудіна В.В.

   Збірна команда школи брала участь у міжнародних змаганнях з чотириборства.

   Систематичн заняття спортом дали результати, якими не можна не пишатися: більше 20 учнів школи стали майстрами спорту.

   Наші вихованці:

 * Твердохліб Олег - чемпіон Європи 1994 року;

 * Чесак Валерій - учасник Олімпійських ігор в Барселоні, переможець багатьох міжнародних змагань;

 * Мороз Олександр - гросмейстер з шахів.

Відомі імена майстрів спорту Лариси Клименко, Олени Панченко, Євгена Аненкова, Лариси Фоменко.

 

 

 

   У цей період зі школою плідно співпрацювали Інститут післядипломної освіти вчителів, інститут фізкультури, державний університет.

   У 2002 році Євтюхов Л.А. вйшов на заслуженй відпочинок.

 

 

   З 2002 року директором стала колишня учениця школи, випускниця ДДУ, прекрасний учитель російської словесності, профспілковий лідер школи, депутат районої ради - Моргуль Наталія Леонідівна.

   Має досвід адміністративної роботи — з 1989 року - заступник директора з навчально-виховної роботи.

   Молода, енергійна, творчо підходить до вирішення проблеми удосконалення навчально-виховного процесу, впроваджує в життя передові технології навчання учнів. У початковій школі четвертий рік працює експериментальний майданчик розвитку навчання за програмою “Крок за кроком”. Кожного року проводиться конкурс “Учитель року” з метою виявлення творчих учителів і їх нестандартних підходів до навчання учнів. Двічі її вчителі виходили на міський конкурс “Учитель року”.

   За плідну роботу по навчанню і вихованню учнів нагороджена Грамотою Міністерства освіти України.

   Спочатку роботи вона зуміла знайти надійну опору в батьківському комітеті школ. Спільними зусиллями почали переобладнання (осучаснення) кабінетів школи: два кабінети математики (Ковальова Л.П., Федченко Г.І.), кабінет хімії (Колесник З.О.), кабінет української літератури (Руденко К.А.), кабінет біології (Лимар О.М.). Чітко поставила задачі перед кожним учителем у плані переходу на кабінетну систему.

   У школі сьогодні відмінні педкадри, спроможні вирішувати будь-які завдання. Та, на жаль, віковий рівень школи чі не найвищий у районі. Перед директором стоїть задача «омолодження» школи, проблеми з роботою по ремонту школи.

   Та є упевненість, що всі ці задачі колективу по плечу. І своє 40-річчя школа зустрічає з новими успіхами.